Посестри. Часопис №188 / «Втратилось покоління. Як і міста. Народи... » (із «Від сходу сонця аж до заходу його»)

Втратилось покоління. Як і міста. Народи.

Але це трохи пізніше. Тимчасом у вікні ластівка

Відправляє обряд секунди. Той хлопець, чи вже підозрює,

Що краса завжди не тут і завжди облудна?

Тепер бачить свої повіти. Косять отави.

Дороги круті, під гору, вниз. Лісочки. Озера.

Захмарене небо з одним скосим променем.

І всюди ряди косарів у сорочках з грубого полотна,

У темно-синіх штанах, фарбованих згідно звичаю.

Бачить, що бачу досі. Та був проте підступним,

Дививсь так, наче пам'ять одразу заміняла речі.

Відвертався, їдучи на бричці, бо хотів якнайбільше зберегти.

Тобто збирав, що потрібне, на якусь останню мить,

Коли з крихт складе світ – уже досконалий.

 

10 Poems and a Fragment by Czeslaw Milosz. 

Copyright © **** Czeslaw Milosz, used by permission of The Wylie Agency (UK) Limited.