Посестри. Часопис №187 / Коні

З руїн міста, яке залив вулкан,

я взяла плід горлянкового дерева.

Це тверда коричнева кулька зі слідами зубів –

якась тварина намагалася його розгризти.

Якщо струснути кульку, в середині торохкотить.

 

Я думаю про людей, яких колись щось знищило.

Вони відбудувалися в іншому місці, а там, де сталася катастрофа,

сьогодні каміння, хащі та броньовані

плоди горлянкового дерева.

Тільки коні, що вільно пасуться,

здатні розбити копитами

шкаралупу й звільнити насіння.