Посестри. Часопис №185 / змія

тепер я знаю як почувається змія

коли скидає нарешті тісну оселю старої шкіри

довго вирощує під нею нову, чисту, гарну

а тоді просто виповзає з непотрібної оболонки

 

але чи згадує потім про стару?

ту, з якої за один день винесли всі речі

залишивши хіба кілька шухляд із непотребом

і пилюку по кутках

навіть не змели павутиння з люстри

і не викинули відкриті банки з холодильника

 

ту, в якій прожили майже десять років

якій присвячували вірші

яка була найріднішим домом

і водномить стала тісною шкірою старої оселі

де не вдихнути на повні груди

й не набрати розгону

 

тепер я знаю як почувається змія

коли її пронизує це швидкоплинне гостре щастя

тепер я розумію чому вона в цей час особливо небезпечна

і кидається на кожного хто

погрожує її новій омріяній шкірі