Посестри. Часопис №182 / Дихальні вправи

Мати дуже хвора

на легені не годна

прочитати вірша.

 

Але займатися можна вже починати, каже фізіотерапевтка.

Почніть наразі з назви.

Лист нехай скаже, вдихнувши на повні груди, так ніби щось її здивувало.

Потім нехай затримає подих, так ніби мусить сховатися від щура у підвалі.

І, нарешті, до патологоанатома– на максимальному видиху, так ніби вертається

з довгої дороги

додому.

 

Непереможена мати дійсно взялася до роботи.

Закочує рукави светра, як колись до розмов про природу речей

або щоб прочитати, може, всоте Тріумфальну арку«Тріумфальна арка» – роман німецького письменника Еріха Марія Ремарка, вперше опублікований у США в 1945 році; німецьке видання вийшло в 1946-му.[1].

Погляди в неї завжди були конкретними.

Пам’ятаю, ще недавно вона твердою рукою застромлювала

сірники

в кінчики стебел тюльпанів. Сіркою догори.

Щепила квіти від передчасної смерті. Вони слухалися її цілими тижнями.

 

Тепер мати:

вдихає, аж можна повірити, що лист шелестить на вітрі, потім мати вглибає

довго

низькими тонами,

так ніби йде по не тільки чистих, а й по високих водах, тримаючи на руках дитину або важкий тлумак,

випускає з себе решту листа.

Але як тільки закінчує, завалюється і мліє.

Ну власне, каже фізіотерапевтка,

для неї ваша поезія передчасна.