23.10.2025

Посестри. Часопис №179 / Долоня

Коли моя мама

Лежала в картонній труні

Перед спаленням

Я торкнувся її долоні

Холодної

Мов бурулька

 

А колись же вона

Клала мені цю долоню на лоб

І казала: синочку в тебе немає жару

Ти будеш жити вічно

Бо так живуть діти

Вони вічні

Аж до своєї смерті

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Яструн Т. Долоня // Посестри. Часопис. 2025. № 179

Примітки

    Loading...