Посестри. Часопис №176 / Дунай замерз

Дунай замерз.

Зникла дилема: входити, не входити, двічі чи раз?

В ту саму чи не в ту саму?

Незмінну й мінливу чи мінливу і єдину?

В постійне проминання, а може, в сталість руху?

В розпач чи надію?

В смерть, або, можливо, в тривання?

Дунай замерз.

Немає дилеми.

Здійснилося.

Насамкінець стоїть ріка.

Ніколи в житті не зроблю вже жодного руху.

Щасливий як ніколи зручно вмощуся в ліжку,

дивлячись на моїх померлих, що танцюють на кризі.