Посестри. Часопис №172 / maestria

це твоя рука,

що жонґлює кров’ю, запах ременів,

наче обруччя напнутої шкіри

 

вони були садом, де все ще дихає звір,

з якого вони походять. це твоя стопа, її відбиток на піску

перемінився на човна і це ти в променях  

 

заскочила в нього. уночі

забрала тебе вода. уночі я викликав лікаря й косуль

і мені снилося, що ми тебе шукали

 

косулі вбігали під хвилі,

і я їх губив, лікар повернувся

і не знайшов тіла, maestria

 

анатомії – це тиша по тобі

 

з книжки «п’яте королівство», 2011