Посестри. Часопис №166 / «Бог, що перетворення причину...»

Бог, що перетворення причину

Вклав мені у серце і вуста,

Знає безпросвітність мого чину,

Що увесь – дощентна нагота.

Дивлюся приречено із мови

На слова, проречені і ні,

Й сліпоти осяяння раптове

Відчиняє брами вогняні,

І тоді говорю, доки можу,

Доки людський час в мені пливе,

І приймаю ласку голу Божу –

В смерті перетворення живе.