Посестри. Часопис №157 / Легше брилу тесати

Легше за черствий шмат хліба брилу важку тесати

І жувати його: прожуєш – знову тесати зможеш,

Ніж отак по землі ходити, так неба жадати,

Так мучитись щастям, як мучуся я, Боже.

 

Дивися-но, як із мене приходять на світ в катівні

Слова – кров моїх шарпань, полум’я ран розверзтих.

Мойсей, який шепеляво речі белькоче дивні,

Не маю свого Арона, щоб з Богом розмову вести.

 

Так щастя життя стодзвонне прокляттям світ заступило.

Апостола, Боже, дай мені – нехай тлумачить і знає.

Слово зробилося тілом, а попелом – тіло,

І в праху моїх молитов розпач мене терзає.