Посестри. Часопис №155 / Марсове поле

Прилітає, лягає поруч. Снаряд

Спи, мій сину, спи, колише-колишеться мати.

Останній ряд.

 

Серед цих прапорів вітер чується святотат

цем, татем – гасить свічок язики,

– а за ким, а за ким, –

тріпотять вони, – ти прийшла помирати?

 

Переповнена, ненаситна земля, жива

важко сіяти в неї найніжніші слова,

важко крізь неї говорити, важко нею йти,

бо ростуть, і ростуть, і ростуть хрести.

 

Прилітає, лягає поруч, снаряд.

Спи, мій сину, спи. Інша мати.

Ще один ряд

 

9 жовтня 2024 року