Посестри. Часопис №134 / Іронія

І

Якби ж то, якби шедевр можна було

Долотом виломити з грубих брил,

І щоб долото по камені не сковзнуло,

І щоб не припинялись удари зубил!..

 

II

Якби ж то, якби сама присутність гармонії

Обертати давала вали важкі;

І без скрипу навспак іронії

Щось зробити вдавалося на віки...

 

III

Ах! Якби ж то, якби спав собі чоловік

Понад постійні ремства піднявшись, мабуть;

Але що ж? коли, не зірвавшись іще з повік,

Сни іронічні себе роз-сядуть!...

 

IV

Почуття випробовують без іронії як ідеї

Чужою мукою биті дороги безпечні;

Але хто   о п и н и в с я   т а м   п е р ш е, знає про неї,

Що іронія–тінь буття доконечна.

 

V

Ти собі думаєш, немов доба золота

До людства прийде без боротьби і втрати? –

Ні, першими підведуть чесноти, от хоч би й та,

Від якої сахається страх сміху зазнати!...