Посестри. Часопис №124 / сховок

того дня коли я переплив місто я впав

на березі й згрішив. вгорі сяяла ґільйотина.

рибина з підтятим тілом марніла на суходолі.

 

раптом я побачив: ти? вже чекаєш на мене?
як неприємно бачити постать схожу на тінь.

почутись під покровом ночі. як м’яке

пташине тіло під ступнями.

 

скажи-но як довго зостаємось прекрасними богами

що сходять із пагорба у відблисках згасаючого вогню?

 

повернись до мене. як повітряний змій

що втрачає силу і піддається легкому жесту.

оголи хиткий клинок неба.

нехай його світло буде справедливим.

гаснуче й погасле. непорушне

і перетяте навпіл. втрачене і змарноване

ще більше в мені.