Посестри. Часопис №98 / Дзвінок

Мені телефонують із невідомого номера

але я його впізнаю

знову ці порожні нулі витріщаються на мене

 

Звук піску чи льоду

ні

звук проковтнутої слини

мовчання

 

У дитинстві я боявся раптового й великого вогню

мені часто снилося що телефонують мені пожежники

на нашу пластмасову голову з десятьма очима

і в кожному оці цифра від нуля до дев’яти

 

Снилося що біжу з дев’ятого поверху вниз

і на кожному поверсі пожежа від дев’ятого до першого

і на кожному поверсі щораз гучніше звучить пожежна сирена

а люди зовні витріщаються на височенний сад отруйних рослин

із червоним листям і чорними квітами

 

Тепер я боюсь раптового й великого мовчання

що зателефонує мені з найпростішими запитаннями

але не поставить жодного бо знає

що не маю на них відповідей

 

Скляні межі

скам’янілий рот

 

Куди бігти з палаючого мовчання

 

Піднімаю слухавку

 

Білий шум

розрив-трава

мовчальна сирена