Посестри. Часопис №98 / Дзвінок
Мені телефонують із невідомого номера
але я його впізнаю
знову ці порожні нулі витріщаються на мене
Звук піску чи льоду
ні
звук проковтнутої слини
мовчання
У дитинстві я боявся раптового й великого вогню
мені часто снилося що телефонують мені пожежники
на нашу пластмасову голову з десятьма очима
і в кожному оці цифра від нуля до дев’яти
Снилося що біжу з дев’ятого поверху вниз
і на кожному поверсі пожежа від дев’ятого до першого
і на кожному поверсі щораз гучніше звучить пожежна сирена
а люди зовні витріщаються на височенний сад отруйних рослин
із червоним листям і чорними квітами
Тепер я боюсь раптового й великого мовчання
що зателефонує мені з найпростішими запитаннями
але не поставить жодного бо знає
що не маю на них відповідей
Скляні межі
скам’янілий рот
Куди бігти з палаючого мовчання
Піднімаю слухавку
Білий шум
розрив-трава
мовчальна сирена
