25.05.2023

Посестри. Часопис №60 / Чатирдаг

Побожно тінь твою цілують мусульмани,

О щогло кримськая, великий Чатирдаг!

Ти світу мінарет, ти Криму падишах!

Верхів'ям знісшися у хмари і тумани,

 

Під брамою небес сидиш ти, нездоланний,

Мов ангел Гавриїл, усім лихим на страх.

Ліси твій темний плащ. Сіяє в блискавках

Тюрбан шовковий твій, гарячим злотом тканий.

 

Чи сонце нас пече, чи отіняє мла,

Чи сарана летить, чи вража рать найшла,

Спокійний, мовчазний, з холодною душею

 

Ти, ніби драгоманДрагоман – перекладач, товмач.[1] між небом і землею,

Уважно слухаєш, в ногах прославши грім,

Як розмовляє бог із творивом своїм.

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Міцкевич А. Чатирдаг // Посестри. Часопис. 2023. № 60

Примітки

    Пов'язані статті

    Життя і смерть Сергія Кабана. Уривок п'ятий

    Кабан ледь не падав з утоми, сильно боліли бік і живіт, він змінив іще три футболки – спасибі, Тимофійович здогадався взяти декілька штук. Після третьої перевірки сили настільки покинули Кабана, що він припинив хвилюватися: байдуже віддавав паспорт, байдуже відкривав сумку. Йому здавалося, що він просто спить у машині Тимофійовича, яка несе його крізь зоряну холодну вересневу ніч додому, а менти і шмони йому сняться, як ті п’ять небіжчиків у камуфляжі з моргу. І все, чого він боявся, так це запитання: «Ну і де ж ти заховав свій кулемет, Кабане?» І єдине, що його тішило по-справжньому – жоден мент не знайшов військового квитка, який він засунув у газети кросвордів, поклавши їх на самий верх сумки. Але інколи Кабану здавалося, що і військовий квиток – теж сон, і сам він – сон, який йому сниться.
    Читати повністю
    Loading...