Посестри. Часопис №60 / Дорога над прірвою в Чуфут-Кале

            Мірза і мандрівник

 

                        Мірза

 

Молися, попусти повіддя, одвернися:

Тут кінським маєш ти довіритись ногам;

Це кінь-розумниця! Він обирає сам

Безпечнішу тропу: поглянь – укляк, піднісся,

 

Завис над скелею! – Додолу не дивися,

Бо оком дна ніяк не досягнеш ти там,

Рукою не махай – не дано крил рукам! –

І навіть думку ти пускати бережися,

 

Мов бідний якорець, в незнану глибину:

Не зачепившися, у водоверть жахну

Потягне човника той якорець до страти.

 

                    Мандрівник

 

Я, мірзо, подививсь! В отворі тім земнім

Я бачив... що таке – по смерті розповім,

Бо мовою живих того не розказати.