29.12.2022

Посестри. Часопис №40 / Пісня XIV (із першої книги)

Поглянь, від снігу забіліли гори,
Вітри північні віють, 
Озера крижаніють, 
І відлетіли журавлі за море. 

 

Пора в домівці й нам спочить затишній –
Хай топлять у світлиці, 
Вино несуть з пивниці, 
Про інше хай піклується Всевишній!

 

Ніхто не знає, що несе нам доля:
І думаєм дарма ми,
Що завтра буде з нами, –
Міняє вмить усе Господня воля.

 

Короткий вік – короткі сподівання.
Тож скористати маєм
З багатств, які тримаєм,
Що має статись – не гадай зарання.

 

Лиш в оленів повідростають роги;
А наша міць згасає,
І молодість минає,
Та йдуть літа старечої знемоги.
 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Кохановський Я. Пісня XIV (із першої книги) // Посестри. Часопис. 2022. № 40

Примітки

    Loading...