Посестри. Часопис №38 / Лист до друзів-українців
Стала традиція моєї дисципліни, соціології, вимагає, по-перше, шукати ненавмисні та непередбачені наслідки соціальних дій і подій, а, по-друге, зосереджуватися на парадоксальних наслідках, які іноді називають ефектами бумеранга або самогубчими пророцтвами.
Співчуваючи всім серцем, як і більшість моїх співвітчизників, вашим трагедіям, стражданням і руйнуванням, принесеним варварською імперською агресією, я шукаю світліших сторін війни, яка в кінцевому підсумку зруйнує злочинні наміри агресора. Бачу їх десять:
1. Пробудження і зміцнення національної ідентичності та консолідації суспільства. Це – нове народження українського народу.
2. Мобілізація громадянського суспільства через самоорганізацію, солідарність, безкорисну взаємодопомогу.
3. Зміцнення легітимності державної влади та армії завдяки військовим успіхам і здатності підтримувати й відновлювати цивільну інфраструктуру, жорстоко зруйновану ворогом.
4. Поява справжнього харизматичного лідера, що завойовує загальну довіру як завдяки відповідності рішень, так і через особисту мужність, рішучість та наполегливість у боротьбі.
5. Розвиток у громадян щоденних умінь виживати й вибудовувати стратегії подолання нелюдських умов війни.
6. Чітке визначення та проведення виразної межі між ворогами і друзями народу, а у випадку друзів, як сьогодні моя країна, забуття давньої історичної ворожнечі.
7. Остаточне утвердження українських сподівань на гідне місце в демократичному західному світі, підтверджене ясною перспективою вступу до Європейського Союзу й НАТО.
8. Міцна, майже одностайна підтримка суверенності України і цілісності її території від понад 120 держав-членів ООН.
9. Усесвітні осуд та ізоляція агресора, якого розглядають як державу-терориста, що брутально порушує всі норми міжнародного права й ведення війни, а також санкції проти нього. Маргіналізація промосковських популістичних партій.
10. Міцніша, ніж будь-коли, інтеграція й консолідація Європейського Союзу та Євроатлантичного Альянсу на захист імперативів свободи, самовизначення народів, демократії і миру – понад усі розбіжності і внутрішні конфлікти.
Війна колись закінчиться, але, попри мілітарний вплив, суспільство вже вийшло переможцем. Соціальна пам’ять найсильніше формується в боротьбі, досвід війни передаватиметься з покоління у покоління. Це буде інше, набагато міцніше, вільне й демократичне суспільство України.
Тези виступу під час XIX Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії: війна, насильство та суспільні порядки», 16 – 17 грудня, Київ
