Посестри. Часопис №20 / Шестирічна з гетто, що жебракувала на Смольній у 1942 році
у неї не було нічого
крім очей на виріст
в них зовсім ненавмисно
дві зірки Давида
може б загасила їх сльоза
тож вона плакала
Її слово
не було сріблом
варте щонайменше того
аби сплюнути відвернутися
її жалісне мовлення
було сповнене згорблених слів
тож вона замовкла
Її мовчання
не було золотом
варте в кращому випадку
5 копійок може якоїсь морквини
дуже ввічливе мовчання
з єврейським акцентом
голоду
тож вона померла
ona nie miała nic
prócz oczu na wyrost
w nich całkiem niechcący
dwie gwiazdy dawidowe
może by je zgasiła łza
więc płakała
Jej mowa
nie była srebrem
warta co najmniej
splunięcia odwrócenia głowy
jej mowa płaczliwa
pełna garbatych słów
więc zamilkła
Jej milczenie
nie było złotem
warte co najwyżej
5 groszy może marchew jaką
bardzo grzeczne milczenie
z żydowskim akcentem
głodu
więc umarła
© Copyright by spadkobiercy Jerzego Ficowskiego
