Посестри. Часопис №6 / «я молюся тепер за всіх тих, хто в дорозі...»

я молюся тепер за всіх, хто в дорозі,

знову шлях кочівний  верещить і гуде,

знову колія ночі веде в  невідоме,

на планету чужинну, не знану ніде.

 

я молюся за всіх, хто бездомний, смиренний,

і за  всіх, хто занурений в сльози і  сон…

над пораненим янголом виють сирени,

розколихався у небі  непевний     кордон,

що  в гірку далечінь  натягнувся струною,

і нема куди діти  беззахисну плоть.

над пораненим світом  заграви безсонні,

над пораненим янголом  плаче Господь.

 

це повітря пропахло залізом  і димом,

і  болить, наче рана відкрита,  земля.

я молюся за тих, кого не захистили

 руки ті,  що нас всіх   обіймають здаля.            

тут в моєму вікні перехрещений  простір

навхрест скотчем. так треба.  воєнний бо час.

а до них промовляють  дерева і гори:

«Повертайтесь скоріше.

вертайтесь до нас»

 

2.03.2022