Посестри. Часопис №2 / Житомир
ЖИТОМИР
смуга ракети в погожому небі
віднесла мої думки до міста про яке
я не згадував кількадесят років
мабуть у шостому класі
ми отримали адреси учнів із житомира
з проханням (примусу насправді не було)
щоби ми деколи з ними листувалися
я не пам'ятаю імені тієї приємної дівчини
(я такою собі її запам'ятав хоча ніколи не зустрічав)
проте я не забув її рівнесеньке письмо
і що я намагався писати подібно
в ошатності цієї каліґрафії
були мрії про тривале неможливе кохання
була майже невловима дівочість
і запах волосся кольору колосків
я пам'ятаю теж зубаті краї марок
приклеєних на папір конвертів
з надрукованим словом "отримувач"
товсті лінії для назви країни та міста
тонші для вулиці й номера будинку
я не знаю чому ми припинили листування
лише знаю що це сталося перед старшими класами
мені було років тринадцять а може чотирнадцять
до сьогодні я про неї майже не думав
найкраще виправдання що я загубив її ім'я
сьогодні житомир і та дівчина
а особливо рівненькі рядки письма
повернулися до мене зі смугою ракети
яка вибухла на околицях житомира
це повернення було болючою тривогою серця
чи нічого не сталося із тією дівчиною
і моїм листом у вузенькій шухляді