Посестри. Часопис №2 / Лист моїм братам і сестрам у Білорусі
ЛИСТ МОЇМ БРАТАМ І СЕСТРАМ У БІЛОРУСІ
браття мої і сестри пишу вам в годину ранкову.
хоч ви мене й не питаєте але розкажу для годиться:
у нас тут усе вогонь в прямому значенні слова.
у нас тут усе бомбезно. але то таке. дрібниці.
ваш дядько — мій батько — тут. сидить коло мене мовчки.
просив не писати вам бо думає це даремно.
у нас тут великий блокпост. ми всі його звемо 'точка'.
сьогодні дванадцята ніч як ми тут удвох живемо.
сьогодні летіло від вас. і кажуть летіло звідти
де деякі з вас живуть (яке ж святе слово 'жити'!).
а знаєте як в нас добре? вмирають жінки і діти.
та ви не хвилюйтесь. нічьо. це просто господь сердитий.
що ще розказати вам? хоч вам і не треба. трясця!
у мами — ну тітки вам — болять голова і серце.
постійно читає біблію і каже що все воздасться
і що наш господь все бачить (та я вже не вірю у все це).
ось зараз пишу вам лист а в небі смертельні звуки
у нас тут завжди таке: гармати гранати гради.
і хоч війна не у вас чи вам відірвало руки
аби набрати мій номер або хоча б написати?
чи вам відібрало мову? чи вам не запахло кров’ю?
чи ви нас уже забули у світі цього сум’яття?
тримайте цей лист і фото (ми з батьком чистимо зброю).
на відповідь не чекаю колишні сестри і браття.