Посестри. Часопис №1 / «Бачити кров, що стікає жолобком...»

Бачити кров, що стікає жолобком 

клинка шаблі – незламного клинка – 

і думати – стече... 

 

Йти лісом – спаленим згарищем 

обвуглених, понівечених королівських стовбурів 

і думати – виросте... 

 

Чути, як серце розриває груди 

ударами фатального, звитяжного бунту 

і думати – забуде... 

 

Widzieć krew ściekającą żłobionym 
ostrzem szabli – ostrzem nieugiętym – 
i myśleć – spłynie... 

 
Iść lasem – spalonym popieliskiem 
zwęglałych, okaleczałych królewskich pni 
i myśleć – odrośnie... 

 
Słuchać serca, rozrywającego pierś 
ciosami śmiertelnego, zwycięskiego buntu 
i myśleć – zapomni...