Independence Day
Брудний чоловік, чорний від диму й сажі, яка разом із потом стікала його лискучим, набіглим кров’ю обличчям, працьовито порався у зруйнованій снарядом кімнатині на горищі колишньої німецької казарми і, неперебірливо матюкаючись, намагався різкими подмухами пожвавити млявий вогонь. Залізна пічечка, притарабанена від бауера, була без труби і за кожним дмуханням випускала молочний клуб диму, який розливався приміщенням, як густа рідина. На іржавій пічній блясі смажилися рядком круглі картопляні пляцки.
У вибитих дверях кімнатини з’явився високий елеґантний пан із біло-червоною пов’язкою на руці. Увійшовши в дим, він похлинувся й кашлянув.
- Забирайтеся звідси, колего! – вигукнув пан жартівливо. – Марш звідси з таким вогнем! Спалите нам цілу казарму. Ви ж чули, що готувати потайки заборонено? То як? Справжній поляк так не поводиться! Go on! [1]– крикнув він англійською, вже злегка роздратований.
Брудний підвівся, витер рукавом лице, глянув з-під лоба на елеґантного і відповів, спокійно зішкрябуючи гар із бляхи:
- Дай, собачий сину, більше їсти, то й готувати не буду. Думаєш, мені смакує? На, спробуй! – він підніс тому до носа димучий, із запахом гнилизни, пляцок. – Бачиш? Якби ти не крав, я би не готував, не бійся. Масло наше тріскаєш ложками, а мені пляцків шкодуєш?
- Слухайте, колего, не ображайте мене, – сказав той. – Але цей дим і виїдає! Не краще побути на свіжому повітрі?
- Хто пайки наминає і м’ясо єврейкам носить, тому й свіже повітря смакує. Але мені добре й тут. А кому виїдає – двері відкриті.
Пан із пов’язкою на руці брутально схопив брудного за барки, відтягнув від пічки і прошипів крізь затиснені зуби:
- Побачимо, чи не буде тобі краще десь в іншому місці.
Одночасно на порозі кімнатини виник ще один чоловік із пов’язкою – кремезний, з низьким чолом та квадратною щелепою – і без роздумів пірнув у дим.
- От скурвий син, – промовив наспівно він сам до себе.
За хвилю вони всі троє вийшли з диму і зникли за поворотом коридору, залишивши непогашений вогонь та недосмажені пляцки. Тоді дружно спустилися сходами, але на першому поверсі їхні шляхи розійшлися. Високий із пов’язкою пішов коридором ліворуч, попередньо звернувшись до товариша:
- Будьте, колего, такий добрий, відведіть його до брами і розкажіть панові мастер-сержантові [2], що цей хотів побити поліцію, а я тим часом скочу отримаю хліб і ковбасу. Здається, є бланки для закордонних листів, треба організувати кілька про всяк випадок.
Кремезний так сильно наморщив чоло, аж воно зникло під коротко стриженим волоссям, і відповів:
- Дам собі раду, колего. Не переживайте. А ти, курячий сину, не думай тікати, бо я тобі костомахи переламаю.
Він шарпнув брудного за викручену руку. Брудний страшно заматюкався. Вони перетнули бетонований плац і дійшли до брами. У будинку при брамі містився карцер. На майданчику перед карцером виструнчений солдат піднімав на флагшток американський прапор. Кілька вояків урочисто віддавали честь, покинувши м’яч і ґумові рукавиці для гилки. Перш ніж ці двоє зникли в будинку, солдати повернулися до перерваної гри.
З нагоди IndependenceDay [3]мастер-сержант випустив із карцера всіх злочинців. Брудний був першим після амністії. Його завели до одиночної камери і залишили самого на тиждень. Чоловік сів навпочіпки на кам’яну підлогу і поглядав у вузьку шпарину вікна, що виходило у двір. Вечоріло. Дерева синіли і повітря стискалося темрявою. Під деревами прогулювалися закохані пари. Це були кухарі, які купували дівчат за харчі, викрадені з кухні. Брудний чоловік підвівся, добув із кишені уламок олівця, витер його об штани і, випинаючи язиком щоку, старанно вивів на шорсткій стіні друкованими літерами:
Два рази в карцері:
21.09.1944 – 25.09.1944 – за саботаж під час роботи в німецькому KLDachau у вигляді смаження картопляних пляцків.
04.07.1945 – за порушення правил внутрішнього розпорядку в американському збірному таборі для колишніх в’язнів KLDachau у вигляді смаження картопляних пляцків.
Після чого поставив розмашистий підпис і, спершись ліктями на підвіконня, заздрісно задивився на подвір’я, яким прогулювалися дівчата з кухарями.
