Думати без слів

Знаєш, котику, слова допомагають втриматися тут.

А що ще? Одягнені в казенне сукно новини, електронні 

заголовки, трухляві соти архівів. 

Спробуй-но подумати без слів: жовтою грушкою 

на подвір’ї Софіївського собору,

сіро-зеленим каменем на Великій Житомирскій. 

Нє, або краще знаєш як: а, давай ти будиш кимось, 

хто збирає уламки смальти чи мозаїки від Михайлівського

у маленьку коробочку? Як там у ній шурхотять ці давні кольори:

теракота, лазур, червінь, житній, зозулястий? Мохітовий, кажеш?

Можливо. Цілую. Обіймаю. Дивись.