Читальня / Григорій Сковорода

Григорій Сковорода (1722–1974) – український поет, перекладач, філософ.

Народився в селі Чернухи на Полтавщині. Батько Григорія Сковороди, Сава, був козаком. Майбутній поет навчався в місцевій дяківській школі, а 1734 року вступив до Києво-Могилянської академії, де вивчав латину, поетику, етику, філолсофію, богословʼя. 1742 року Григорій Сковорода став одним  із членів придворної капели імператриці Єлизавети і протягом двох років мешкав в Москві та Перетбурзі. 1744 року покинув службу в капелі і повернувся до навчання в Києво-Могилянській академії. Із 1745 року як перекладач одного з торгівельних проєктів Григорій Сковорода побував у різних європейських країнах, де протягом пʼяти років знайомився з культурою й місцевими навчальними закладами. 1750 року повернувся до Києва, а з 1751 року працював вчителем в Переяславському колегіумі. Викладав поетику за власною програмою, яка не була суголосною з поглядами керівництва, тому Григорій Сковорода покинув стіни закладу  й вирішив продовжити навчання в академії. 1753 року став приватним вчителем Василя Томари – сина Анни Кочубей і Степана Томари. Через деяки час (з 1759) року викладав у Харківському колегіумі, але його погляди, нестандартні думки і спосіб мислення часто викликали негатитивну реакцію в дирекції закладу.  1764 року філософ остаточно покинув Харківський колегіум.

Протягом 1760-1770 років Григорій сковорода активно працював над власними творами, зокрема написав чимало віршів зі збірки «Сад божественнних пісень» («Сад божественных пѣсней, прозябшій из зерн Священнаго Писанія»), байок, що увійшли до зібрання «Байки Харківські» («Басни Харьковскія»), а також декілька трактатів. Жоден твір не опублікували за життя автора, однак творчість Григорія Сковороди була відомою серед його сучасників.

З 1769 року Григорій Сковорода мандрував селами і містами більше двадцяти років, завжди мав із собою Біблію, рукописи і сопілку. Однією з найвідоміших тез, яку запропонував поет, є ідея «сродної», тобто спорідненої праці. Григорія Сковороду вважають зачинателем жанру байки в українській літературі. У байках автор особливу увагу приділяв повчальній частині (мораль), яку називав силою.

Григорій Сковорода містично передбачив день своєї смерті. Перед тим, як відійти в інший світ, заповідав написати слова, які викарбувані тепер на його могилі: «Світ ловив мене, але не спіймав».

Твори (вибране)

• De Libertate
• Fabula
• Fabula de Tantalo
• Фабула
• Разговор о премудрости
• Все лице морщиш, печалей всегда ты
• Похвала астрономіи
• О delicati blanda etc
• In natalem Jesu
• Est quaedam maerenti flere voluptas
• Quid est virtus?
• Epigramma
• Similitudines ex Virg(ilio) 2 Aeneid(a)e
• In natalem Basilii Tomarae
• In natalem Bilogrodensis episcopi
• De sacra caena, seu aeternitate
• De umbratica voluptate

Трактати. Діалоги

• Прокинувшись, побачили славу Його
• Хай цілує мене поцілунками уст своїх!
• Вступні двері до християнської добронравності
• Наркіс. Розмова про те: пізнай себе
• Симфонія, названа Книга Асхань, про пізнання самого себе

Джерело: URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата зверненя: 24.08.2022).