Посестри. Часопис №87 / Знаходжу знов себе

Губимо й віднаходимо – інакше ніяк! – себе, своїх, близьких, дивних, ворожих, далеких, незнаних, галасливих, самотніх. У гаморі кав'ярень і тиші бібліотек, у затишку рідного дому та в безхатньому поневірянні чужими вулицями, мовами, грішми...

А віднаходимося в тексті: Мечислав Яструн навіює настрій повернення до того, що зігрівало й досі тримає, хай лише спогадово, на нетривкій поверхні буття:

У дереві, що я підслухав,
У лип – в мовчанні – шелестінні,
В повітрі, де світанку смуга,
На тротуарів мокрих тіні

Знаходжу знов себе – так довго
Роздвоєний був марнотою.
Кленове листя наді мною
Мов інша юність впало долу.

Лише силою поверхневого духового натягу тримається поет у світі, виборюючи, обираюся, борсаючись і борюкаючись у плині історій, слів і відрухів. Павло Тичина зробив складний вибір у своєму житті, а проте залишився незаперечно великим поетом свого важченного часу:

Так. Народ у толоку, а поети в борозну.

Годі ж кривитись на фабричну: предтеча завше менш талановитий за месії

Теми збіжжя, голоду – не випадково порушені в поезії, публікованій у цьому номері. І хоча і Яструн, і Тичина писали не про Голодомор, у ці дні їхні тексти все одно прочитуємо в контексті роздумів про Великий Голод. 

Війна початку двадцятого століття плавно перетікає в нинішню – і є темою п'єси Андрія Бондаренка «Атомна русалка». Цей текст опинився між пережців конкурсу п’єс «Драма.UA» – українського конкурсу, що виник у межах Міжнародного театрального фестивалю «Драма.UA». Мета конкурсу залишається незмінною: відкривати широкому загалу імена талановитих українських драматургів і драматургинь та інтегрувати їх в актуальний театральний контекст. 

Прозове крило представлене уривком із повісті Лариси Лебедівни «Ольга: дихання», чільною героїнею якого є Ольга Кобилянська, що її 160-й ювілей припадає на цей тиждень. Згаданий уривок теж відлунює війною, щоправда, Першою світовою. Але й тоді на українські землі приходила російська окупація, звільнення Чернівців від котрої описує авторка.

У випуску маємо також інтерв'ю з Наталією Ворожбит – українською письменницею, драматургинею, режисеркою та сценаристкою.