Посестри. Часопис №86 / Останній. Суперостанній

у серці ночі живе пружинка
туди-сюди
туди-сюди
рівномірні стискання

 

у оці місяця живе любов – 
принцеса курва саламандра
сніжинка намальована мізинчиком
на дверях тролейбуса
на склі обрію
у котрий намагається пробитися метелик – останній
незрозуміло звідки явлений
схожий на диво – хоча які вже тут дива? – 
суцільні планові роботи

 

ти знаєш на що перетворюється розлитий чай незручної розмови?

 

ти знаєш чим стає останнє синхронне здригання?

 

ти знаєш де відлунює нашепочене у вухо:
кінчай у мене зараз заповни мене собою
о мій розпатланий скорпіоне
о мій козирний козеріг!

 

...птахи залітають у сни і їх розфарбовують
ти заходиш в кімнату повільно сідаєш
твої добрі ангели все запам'ятовують
все про що ти й так краще за інших знаєш:

 

у світлі телевізора живе змій
у світлі телевізора живе шал
у світлі телевізора живе змій
виповзає і твердне в долоні

 

а за вікном ліхтарі зазирають за комір січня
десь вдалині розкриває обійми віхола
але лягаєш спати і не хочеться дихати
так необтяжливо ніби попереду вічність