Посестри. Часопис №84 / Не озирайся
Неймовірний навик – оте забування, прощення, відпускання. Чи здатні ми дати волю минулому, полишити його задля прийдешнього? Як нам не отруювати себе і людей поряд із нами всім, чим нав'ючила нас історія, глобальна чи наша особиста? У найприкрішу мить, спровоковані кимось чи заплутані в собі, виймаємо з кишені цей болючий козир – наше минуле, що веде до конфронтації, але аж ніяк не до встановлення спільної перспективи.
Ядвіга Маліна в своєму поетичному доробку вміло сягає по минуле, встановолює чи відновлює залежності, будує мости до того, що прийде невдовзі – або ж значно пізніше. Кілька порад поетка дає й читачеві:
Йди, порозмовляй з деревом.
Не бійся. Ніколи не бійся.
Не озирайся.
Бог любить жарти. Бог часто сміється.
Тетяна Павлінчук у статті «Чуттєві інсталяції Олега Коцарева» говорить про особливості поетичного світу Олега Коцарева: «Дорослість змушує відітнути від себе себе малого й невинного, а в цих текстах проступає хлопчина, який іще нічого не втратив і навіть не знає, що з часом мусить втратити й самого себе. У творах Олега Коцарева – і поетичних, і прозових – він там є…»
У вірші Олега Коцарева звучать теми людської екзистенції та залежностей:
За що хапатись?
Може, за те, як тіні невпинно і непереможно
їздять твоїми структурами,
світе, самшите?
Ми продовжуємо серію публікацій, і з-поміж них фрагмент книжки Бартоша Сувінського про Галину Посвятовську, а також черговий розділ повісті Катажини Ририх «Апотекер». А в есеї про Шопена та Вітвіцького відома польська літературознавиця Анна Насіловська придивляється до важливого мистецького міжвидового перехрестя: особливо важливо підкреслити, що пісенна творчість Фредерика Шопена майже невідома українському слухачеві.
Разом із українським читачем радіємо появі другого тому «Української трилогії» Юзефа Лободовського в перекладі Андрія Бондаря. «Очерети» (Komysze), «У станиці» (W stanicy) і «Зворотний шлях» (Droga powrotna) уперше вийшли друком у Лондоні в 1960-х роках. У Польщі їх не видавали аж до 2018 року, та й те видання вже практично на ринку недоступне. Незначний наклад швидко розійшовся. Чому «Українська трилогія», упродовж тривалого часу приречена на забуття, саме сьогодні може захоплювати? Кожен, хто її відкриє, переконається, що події тут відбуваються швидко й не дозволяють знудитися. Герої приваблюють фантазією, кмітливістю і відвагою. Мова підкорює незвичністю архаїчних зворотів, а колоритна та сповнена суперечностей реальність Кубані дає цікаве тло для оповіді.
