Посестри. Часопис №80 / Ріка

І немає різниці при цій ріці
Що відбивають твої зіниці
Твої вилиці, тінь на твоєму лиці
Наприкінці не буде різниці
Не матиме значення жодне з учень
І мовчання нічне не матиме значення
Освячена кожна з твоїх речей
До побачення, ніжна моя, до побачення

 

Тихо так, наче падає сніг
Тьмяно зникаючи між небесами
Лишається світло з усіх утіх
І небо наповнюється голосами
Палає вогонь для усіх, хто пішов
Звістка здається такою гіркою
Місце прощання болюче, як шов
Ніби стоїш над нічною рікою

 

Дивно так починається рік
Наче хтось переписує ріки
Кожна з пописаних нами доріг
Тьмою лягатиме на повіки
Світло так, наче палять вогні
І течія вигорає зісподу
Все відчитається на глибині
І ступаєш у відданість, ніби у воду