Посестри. Часопис №77 / Фогельзанг
Теперішній час і час, що минув,
Обидва присутні хіба у майбутньому,
А майбутнє міститься у часі минулому.
Томас Стернз Еліот, Бернт Нортон
Шукай та чи знайдеш слід дороги старої
що вела просікою кам’янистою
до лісу а тепер закінчується в городі
біля колодязя – увага: гниючі липи
дають їй свідоцтво (так як тінь нам сприяє
у зіткненні з небуттям) річ свідчить про річ
тож є що було: чоловіки вирушають
в комбінезонах до праці перш ніж збігне нічзаклики мурчання весела говірка
і пачка тютюну з фільтром що віється
з рук в руки: тридцять другий рік
відчуття що після холодних днів
відродилися
розмовляють із запахом трави та гниття
сьогодні коли ми стоїмо тут і в цей день
багато років тому
не думай що все це перетворюється
на небуття
бо хоч і розпорошене – полум’яно
триває тут
під коренем дубу шукають опори
праведних кісток пожовтілі скиртиспостерігають як розростається сад
за домом
навздогін кольорів – плацдарм
нездійсненої весни
о старі майстри: кравці садівники ковалі
вони бігли в словниках похоронних промов
хто вас вирве смерті й хто полічить
кожне волосся на голові кожних уст шов
на цегельних мурах хисткі пробіли
чия сльоза нам наказує осягнути її
й воскресити
магазин дерев’яні полиці з запасом оливок
Святе Письмо й прапори несені під час ходи
до старого хреста що пережив цунамі
щоб свій тягар колисати серед бур’янів
я не пам’ятаю – радше вчу напам’ять
втраченого часу граматичні ознаки
отже вони знову кружляють
в повітрі гнилому
стародавні антифони молитви ридання
ламкі хребти техніки гнуться додолу
і попри те що кістки землю обростають
те що сталося не перестає бути
птахи з покришених дерев дивляться на нас
сторожі цього місця яке наше майбутнє
зупиняє на ходу і завертає назадФогельзанг німецький концентраційний табір – примітка перекладача. [1]
