Посестри. Часопис №76 / «Страх порозкладав свої міни в місцях несподіваних...»

Страх порозкладав свої міни в місцях несподіваних.

Отже, його не уникнути.

Он він повзе слизькою дорогою,

сідає з тобою у рейсовий автобус,

присягається, що в горі і радості,

при нагоді цікавиться, карткою чи готівкою,

беззубо питає, що ж це ти думаєш і як далі жити?

 

Банкує, чаркує, куштує вечерю на сіль,

моститься до тебе у ліжко так близько,

що сниться вам той самий сон.

Знаєш, як горять його очі на нічній Михайлівській,

де хлепче він свою каву –

сам, як дощ на світанку.

Жодного жесту, який би увів в оману,

жодної маски, щоб я його не впізнала.