Посестри. Часопис №75 / Що розказати

не знаю що розказати весні в моїх

вікнах стільки хмар і тиші навіть дощ

безголосо спливає по шибці щоби не

розбудити спогадів про якусь зиму

в кольорі вишні якої хіба не було

 

нічого не було такого яке могло бути досі

стою не з тієї сторони дзеркала

вона незмінно має кілька літ і вірить

в подорож до зелених лук веселих

калюж у яких мешкають сонця

 

якщо розбити це скло якщо зішкребти з очей

осліп викликати і перемогти бурю

розвалити мури і почути вітер що вабить

весняним вальсом Шопена хоче бути

краплею на павутині і мати зелене серце