Посестри. Часопис №75 / Пролог

обійми мене худа жінко

торкнися скам’янілою долонею

гарячої голови

загорни мене щільно пасмом

старого волосся і шепни

що виживу як ти

 

неси мене і колиши як

найдорожчу дочку заспокоюй плач

який піднімає в мені

повінню виливається

знищуючи зелені корінці

майбутніх дітей

 

жінко з блакитними очима

люби мене за всіх

матерів яким забракло сил

нагодуй мене життям

як та передостання

з рубцем на губі і соловейком

у серці