Посестри. Часопис №73 / |||няньки|||могил|||

імена перелітні наче птахи

імена розриті наче могили

 

ім’я……….ім’я………………..ім’я

………………….ім’я………………….ім’я……ім’я

…….ім’я………………ім’я……….ім’я

 

щойно впізнаємо пташку вона влітає як розжарене серце в горизонти наших тіл

тьохкає тріпотить затихає

що видно зі зламаної клітки

темну землю тіла поточену корінням

трохи вище молода трава і люди що юрмляться довкола імені наче няньки

 

—

летіло пташкою а тепер розрите наче могила

не пробачимо цієї безповоротної метафори тому хто використав її проти тебе

не пробачимо ніколи

 

ім’я ім’ячко імено

 

—

не летітимеш більше пташкою але й могилою тебе не залишимо

 

ймення

дивись яке ти довге наче вулиця

дивись яке ти широке наче площа

цокотітимуть наші каблуки як людські язики тобою

 

---

цок-цок.цок-цок.цок

прошу пані

не підкажете як пройти до вулиці десяти тисяч імен?

 

цок-цок.цок.цок.цок.цок..........