Посестри. Часопис №70 / |||назвати|||кожного|||на|||ім'я|||

1.

триста безіменних

надходять

 

несуть за спинами в руках свої імена

 

кістка до кістки

м'яз до м'яза

складаємо пам'ять про них у наші вірші

 

2.

порятовані смертю від життя

 

назвіться

 

зяють дірками їхні роти

 

3.

надворі не смерть кістками біліє між листям дерев

приглядаєшся

таки смерть

 

надворі не смерть розквітає на гіллі дерев

приглядаєшся

таки смерть

 

надворі не смерть виспівує птахом між білим гіллям між білим квітом дерев

приглядаєшся

таки смерть

 

4.

смерте

що порятувала від життя стількох людей

назви кожного на ім'я

 

зяє діркою її рот

 

5.

не кості землі

не кров неба

не голоси війни

 

ми

 

нічиї

 

 

6.

і про кого тоді вся наша пам'ять

про всіх

 

а слова наші ні про кого

про всіх

 

кістки наші м'язи і кров ні про кого

про всіх

 

випадає волосся ламаються нігті западають щоки в роти

 

нічиї

 

7.

кістка до кістки

кров до крові

смерть до смерті

поезія

ні для кого для всіх

 

чіпляється до крові кісток до води у крані до піску на скроні до пальців до носа до щелепи до кожного черепа реп'яхом до подолів довгих спідниць і штанів просить донести її до кращих часів бодай у роті котрогось із трьохста безіменних

 

приглядаюсь

таки справді війна

 

ні для кого

 

для всіх