Посестри. Часопис №70 / Літо 1961

Перша самостійно впіймана риба,
Яку випало поповодити, коли тягнув 
                                        до мілководдя.
Мабуть, велика, судячи з лупцювання по воді
І сильних поштовхів, що згинали 
                                       бамбукове вудлище.
Відступав до берега, задкуючи,
Обережно, аби не відірвала поводок,
Мимрячи закляття, даючи якісь обітниці,
Збуджений, з тремтячими колінами,
Тринадцятирічний кандидат у чоловіки,
У важких, просякнутих мулом кросівках.
Наше дихання, її та моє, коли, не здаючись,
Конвульсивно билася об біле каміння,
Справді велика, майже півметрова,
А я, щасливий, вже впевнений в перемозі, 
                                   сідницею спершись
На борт напівзогнилої плоскодонки,
Крутив котушку, все помітніше 
Скорочуючи відстань між нами.