27.07.2023

Посестри. Часопис №69 / 4.

донесхочу завмер 

загата з-під вій

недосить обриси спіткнулись:

 

пензель мимоволі

луною враз рвонуло...

 

покотиполе сунув:

 

судома

без слів стус -

перетяма,

покрут:

 

урвище іскри

оперилося на мить

завихрень тьма бринить вузлами...

 

тиші хльост:

диба морок моторошно кресне...

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Білик В. 4. // Посестри. Часопис. 2023. № 69

Примітки

    Пов'язані статті

    Мати. Неприємна п’єса на дві дії з епілогом. Уривок

    Ні, я ненавиджу людство. Мені соромно бути людиною. Але в наш час відбулося відокремлення ідей людини від її етичної цінності. Пророк сьогодні може бути свинею – це прикро, але це факт. У всякому разі, поки що, я – не свиня, незважаючи на всю свою ненависть до людей – я ненавиджу сучасних людей. Але, зрозумій: незважаючи на це, я не знаю, чи хотів би я колись стати єгипетським фараоном, тому що фараон – з точки зору трагічної потворності суспільного розвитку – для мене такий самий блазень, як і вождь папуасів – його давній пережиток у дрібному масштабі, або якийсь сучасний Вільгельм II і Людендорф – люди Ніцше. І так само огидна мені вся наша половинчаста, брехлива демократія, як і свідоме збидлячення, що лежить в основі комунізму та синдикалізму. Але тут результат відомий – тільки ідіот може його не бачити – і те, про що я говорю, містить можливості нового горизонту, воно непередбачуване і тому – варте виконання. І моя віра ґрунтується на тому, що таємниця Буття незбагненна і не може бути вміщена в жодну систему понять.
    Читати повністю
    Loading...