27.07.2023

Посестри. Часопис №69 / 2.

там-там 

нігич тінь:

сум'яття вивих

серпанком сахнув геть,

неначе бгає відзвук навмання...

 

нечутний грім:

 

повіки верне навскіс

тьох:

 

сторчголов кут крутить

розради невивершене видиво:

 

очерт

вія шмигля зиб

шибнем в'юнко клякне,

 

лоскіт...

 

гаком блискавиця виструнчується.

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Білик В. 2. // Посестри. Часопис. 2023. № 69

Примітки

    Пов'язані статті

    Олег Коцарев: Поезія – острівець приємнішого життя, ніж те, в яке нас занурили

    Більше стало цікавих молодих поеток і поетів. Можливо, просто їм тепер легше знаходити якісь виходи, де можна показати свої тексти, знаходити середовище. Змінилась комунікація. В умовному 2000-му році ти міг жити й не знати, що є, наприклад, літературні конкурси. Що можна кудись приїхати і виступити. Особливо якщо ти жив не в одному з кількох найбільших міст. А сьогодні тяжко уявляю людину, яка справді цікавиться літературою, пише, серйозно ставиться до свого письма – і взагалі нічого не знає про можливості для виступів або публікацій. Ще з тенденцій – повторюся – тепер більше римованої поезії, часто під впливом популярності Сергія Жадана. Є ціле «гроно» поетів і поеток, які розвивають формальні, естетичні особливості жаданівської поетики. Згадаю й таке: у 2014 році, а потім у 2022-му відбувся сплеск публічного інтересу до сучасної української поезії. Така собі зустріч поезії з читачами. І це в якомусь сенсі змінило і багатьох читачів та читачок, і багатьох авторок та авторів. Я би сказав, посилило психологічну залежність других від перших.
    Читати повністю
    Loading...