Посестри. Часопис №62 / Вони створюють нам наново світ

І коли почнеться те, чого ми так чекаємо? Коли світ струсонеться і виставить своє обличчя супроти вітру майбутнього? Якими ще ілюзіями ми будемо годувати себе: чеканням, початком, світом, майбутнім? Пишемо, думаємо, чекаємо, допоки контекст сьогодення твориться плетивом.

Я чую незмірний сміх, і стугін автобуса,
і вигуки щасливих дітей –
вони створюють нам наново світ. –

говорить Пшемислав Суханецький. Поетичний блок доповнює класик Іван Вагилевич, суперечливий та почасти неоднозначний. 

Літературозначний блок представляють Войцех Ліґенза матеріалом про лімерики Віслави Шимборської й Данило Ільницький статтею на спомин про Романа Іваничука. Мія Марченко пропонує репортаж про Київ – місто, яке приймає на себе удари війни, стає осередком боротьби та символом незламного духу. 

Продовжуємо публікацію прозового твору Євгена Положія «1396. Повернення» та пропонуємо увазі твір Юстини Беднарек «Історія третьої шкарпетки».