Посестри. Часопис №62 / До Л***

                                                                              Голос був надією,

                                                                             Оболок був спомином.

                                                                                                        Фредро

 

Друже-брате, ті роки за нами,

Як щасливим я був із тобою!

Дні у дружбі злетіли за днями,

Сам я лишився з журбою.

 

Понад лісом гуляють вітрища,

Сонце згасло, чорніє вже небо,

Б’ють громи – віщуни попелища,

Я в думці лечу до тебе.

 

Де хвилини ті – щастя блаженне,

Де поділася радість крилата?

Дорогі вони завжди для мене,

Ними ж доля моя не багата.

 

Друже-брате, прощай! Вже мій човен

Над безоднею в синім просторі.

Чи вітрильник мій вітру вже повен,

Може, ви мені скажете, зорі?!

 

Вже життя моє хвиля затерла,

Із тобою прощатися жасно;

Вже розлука крило розпростерла...

Згасну я сам передчасно.