Посестри. Часопис №60 / середа

коливання звуку майже не поширювалися залишаючи нам простір для роздумів

те що долітало до наших вух було надто тяжким або геть неважливим

у чорний понеділок

у чорний вівторок

у чорну середу

у чорний четвер

у чорну п’ятницю

між зубами нам застрягали слова різали наші губи гострими кутами звуків

не намагалися висловитися – тільки механічно повторювали те що не завдавало болю

вітаю --- вітаю --- рада вас бачити як ви --- добре а ви --- так само рада за вас --- навзаєм мушу бігти --- до побачення --- до побачення

і наступного дня

вітаю --- вітаю --- рада вас бачити --- навзаєм --- до побачення --- до побачення

і наступного

вітаю --- вітаю --- до побачення --- до побачення

і наступного і наступного

наше спілкування редукувалося скорочувалося до кивання головою

 

побачивши в натовпі знайомі обличчя опускаємо очі

тепер уже певно й не впізнаємо одне одного навіть якщо раптово зіштовхнемось на вулиці

---

на випадок непередбачуваних обставин

у нагрудних кишенях

замість фотографій родичів із підписами й контактними даними

носимо візитівки

адвоката

сімейного лікаря

психотерапевта