Посестри. Часопис №57 / Книги, видані українською мовою за підтримки Інституту Літератури
Войцех Ліґенза. Без рутини. Про поезію Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта
У книжці «Без рутини. Про поезію Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта» Войцех Ліґенза пропонує цікаве порівняння поезії Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта крізь призму неканонічного, позбавленого усталених літературно-критичних норм і зразків аналізу світосприйняття двох поетів. Нестандартна літературознавча інтерпретація дає змогу авторові з легкою майстерністю проникнути в невловиму таїну унікальних візерунків світобачення поетки й поета, у яких тісно переплелися видимі та невидимі світи, естетика й етика, життя і творчість. Віслава Шимборська та Збіґнєв Герберт, на думку дослідника, намагаються у поезії дати автентичну відповідь на одвічні питання про справжній смисл тимчасового буття людини у світі.
Войцех Ліґенза (нар. 1951 р.) – відомий польський історик літератури, літературний критик, есеїст, професор Ягеллонського університету. Наукові зацікавлення професора Ліґензи охоплюють поетику сучасної польської поезії та прози, новітню польську емігрантську літературу, а також взаємозв’язок художньої літератури з музикою та живописом.
Войцех Ліґенза закінчив відділення полоністики Ягеллонського університету, працював в Інституті польської літератури і культури Сілезького університету в Катовіце. Під час воєнного стану в Польщі зазнав репресій і був звільнений із роботи. У 1983 році захистив у Сілезькому університеті дисертацію на тему «Вірші Віслави Шимборської. Проблеми поетики».
З 1984 року почав працювати в Інституті полоністики Ягеллонського університету. У 1985 році отримав стипендію Фонду Костюшка в Нью-Йорку, а в 1989 – стипендію для роботи з архівом поетеси Беати Обертинської в Канаді, де водночас читав лекції. У 1986 –1988 рр керував секцією літератури і театру в краківському Клубі католицької інтелігенції.
Науковець співпрацював із краківськими виданнями, які не підлягали цензурі. У 1998 році захистив у Ягеллонському університеті докторську дисертацію на тему «Єрусалим і Вавилон. Міста поетів-емігрантів».
Войцех Ліґенза – автор близько 550 публікацій, серед яких декілька книг. Він писав про твори Константи Ґалчинського, Чеслава Мілоша, Бруно Шульца, Вітольда Ґомбровича, Збіґнєва Герберта, Віслави Шимборської, Славомира Мрожека.
Юзеф-Марія Рушар. Сонце республіки. Римська цивілізація у творчості Збіґнєва Герберта
Дослідження Юзефа-Марії Рушара про образ Риму у світі творчої уяви Збіґнєва Герберта – надзвичайно цікава й інтелектуально насичена інтерпретація поетичного переосмислення давньоримської цивілізації як парадигми європейської ментальності.
На думку літературознавця, матеріальний і духовний світ Стародавнього Риму у візії поета є чудовою ілюстрацією творчого синтезу його власного досвіду пізнання основ цієї цивілізації через латиномовну культуру, його економічної освіти, глибоких знань із історії культурних і літературних традицій. Автор переконливо обґрунтовує необхідність читання-занурення у світ художньої уяви Герберта, щоб глибше осягнути інтертекстуальний характер його поетичного трактування еволюції та занепаду римської цивілізації, а також літературну міфологізацію Риму як джерела натхнення і творення онтологічних повідомлень для різних поколінь реальних і уявних читачів. Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Юзеф Чапський. Читаючи
Книга есеїв «Читаючи» відомого польського художника і письменника Юзефа Чапського – це зразок шляхетного читання-занурення в обрані тексти світової літератури з намаганням сягнути нових пластів духовності. Читання для самого автора є особливою духовною вправою, яка неминуче стає нагодою для внутрішнього вдосконалення і навіть преображення читачів. Читаючи, Юзеф Чапський глибоко переживає і проживає кожне слово, образ, мотив і думку.
Захопливі етично-естетичні авторські рефлексії Юзефа Чапського над читанням текстів світової літератури легко, майстерно і доступно вказують усім шанувальникам художнього слова на ціннісні орієнтири у нескінченних уявних мандрах просторами літератури. Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Влодзімєж Болєцький. Венера з Дрогобича (про Бруно Шульца)
Книга «Венера з Дрогобича (про Бруно Шульца)» відомого польського теоретика й історика літератури, професора Інституту літературознавчих досліджень Польської Академії наук Влодзімєжа Болєцького є взірцем живого академічного аналізу множинних інтерпретаційних можливостей при зануренні в читання та дослідженні текстів Бруно Шульца.
На думку автора книги, світ художньої уяви Бруно Шульца є «раєм для інтерпретаторів», в якому немає конфлікту інтерпретацій, а, навпаки, відбувається постійне збагачення дискурсу шульцознавства та розширення Шульцівської читацької спільноти.
Дослідження професора Влодзімєжа Болєцького поглиблює наше розуміння феномену творчості Бруно Шульца і дає аргументовану відповідь на запитання: як великому самітникові з Дрогобича досі вдається своїми текстами об’єднувати читачів і незримо творити динамічну рецепційну поліфонію, яка не знає кордонів.
Пауліна Субоч-Б’ялек, Іренеуш Старонь. Надкольори й надаромати: Шульц, Мюллер, Блекер
Книга Пауліни Субоч-Б’ялек та Іренеуша Староня «Надкольори й надаромати: Шульц, Мюллер, Блекер» – чудовий літературознавчий зразок інтелектуально захопливого порівняльного аналізу творів трьох відомих письменників, «алхіміків духу», які прагнули у своєму художньому світі міфологізувати дійсність, зокрема дитинство.
Тематичною основою порівняльного дослідження є поняття «духовної генеалогії» та «вираження невиражального», а його ефективною навігаційною системою став детальний аналіз тріади «пам’ять – уява – образ» із ключовою метафорою «кімнати пам’яті».
Літературознавчі мандри просторами уявної міфологізованої дійсності в текстах Б. Шульца, С. А. Мюллера та М. Блекера, які пропонує читачам це дослідження, без сумніву, поглиблює та розширює наше розуміння художньої літератури з її здатністю зачаровувати надкольорами і надароматами.
