Посестри. Часопис №50 / До Павла. (Із вибраних фрашок)

Повір мені, Павле, як личить сусіду,

Що в мене не їстимеш довго обіду –

Комору мою павутинням заткало,

Вина в моїм льосі лишилося мало.

Але, як то кажуть, і хліба, і солі

Подати звелю я із доброї волі.

Зате вже пісень для гостей маю повно!

І зваж, що усе те цілком безкоштовно –

Ті зела зростають у мене рясними,

Що жито й ячмінь не зрівняються з ними.

Сідай же, сусіде, за стіл в моїм домі,

Давно ти не був на такому прийомі,

Де страв дають мало і сміхом вгощають, –

Поетам усе добрі люди прощають.