Посестри. Часопис №49 / Зелене Око

На ставку Зелене Око

воду п’є зелений кінь, –

від коня лягла широко

на траву зелена тінь.

 

А в тій тіні неугавно,

заховавшись у траві,

хтось так весело і славно

виграває на трубі.

 

Із труби зелені звуки,

як пташки, летять у світ.

І свої зелені руки

вітровій простяг услід.

 

Скрізь зелене, все зелене,

бо зелений час настав!

Навіть гратися «в зелене»

діти вибігли на став.