Посестри. Часопис №47 / Стара синагога

Тихо 

пусто 

поблискує золотий свічник  

немов лисове око   

невидимий ребе 

безжурно співає  

його спів поволі підноситься  

наче дим  

пейсатий хлопець 

джінгл вус мот ем унгешлугнФраза перекрученою ідиш, означає щось на кшталт: хлопче, чого в тебе здоров’я, мов у метелика [1] 

сміється з картини 

стирає краплини крові з чола 

мої дід і баба 

махають із біми  

вони ще не знають що їм корона  

спаде на голову  

прикритий талесом 

зі срібною атарою на вустах 

кричу 

волаю 

але ніхто не чує 

вулиця Широка 

стає все вужчою 

я нею вже не протиснуся