09.02.2023

Посестри. Часопис №45 / Не зупиняється

Що може язик
говорити говорити й говорити про війну
зранку вдень увечері й уночі
проклинати і проклинати ворога
зализувати зализувати рани словом
розказувати казку щоразу іншу але завжди про війну
от хоч про російського клишоногого ведмедя що суне сюди
п’яний дикий брудний смердючий бридкий безжальний
бо скільки ж тут меду українського
слухаємо як гупає у маленькому бомбосховищі як у рукавичці
але цю рукавичку ніхто не губив 
ми самі її пошили із клаптиків останнього одягу
хто-хто в рукавичці живе
Віктор із Маріуполя що збирає мертвих на вулицях і ховає їх у братських могилах
Тетяна з Чернігова у якої більше немає дому хіба ця холодна рукавичка
дівчинка Катерина з Києва що народилася тут у бомбосховищі
Андрій із Херсона Ольга із Сум Юрій із Харкова Людмила з Миколаєва Олександр із Бучі
Дарина Сергій Олена Адам Юлія Олег Ярослава 
колись ми вийдемо з цієї рукавички сумні і щасливі як ніколи

 

А поки гупає і гупає
бо що може серце
бити бити бити бити нескінченно бити ворога до крові до знемоги до смерті

 

Зупинився час
війна щоранку почалася вчора
вже тиждень як почалася вчора
два три місяць як почалася вчора
а для когось так уже вісім років 
зупинився час але серце не зупиняється

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Панасюк Л. Не зупиняється // Посестри. Часопис. 2023. № 45

Примітки

    Loading...