Посестри. Часопис №44 / Кіт у порожній квартирі 

Померти – такого не роблять котові. 
Бо чим зайнятись коту в порожній квартирі. 
Дряпатися по стінах. 
Тертися об меблі. 
Ніби нічого не змінено, 
та все ж перемінено.  
Ніби й не пересунуто, 
та все ж порозсовано.  
І вечорами лампа вже не горить. 

 

Чути кроки на сходах, 
але не ті. 
Рука, що рибу кладе на блюдце, 
Також не та, що клала. 

 

Щось тут не починається, 
як заведено, в звичну пору. 
Щось тут не відбувається, 
як належить. 
Хтось тут був і був, 
а потім раптово зник 
і вперто відсутній досі.  

 

У кожну шафу кіт заглянув. 
По всіх полицях побігав. 
Під килим заліз, перевірив. 
І попри страшну заборону 
Розкидав навіть папери.  
Тепер що має робити? 
Спати й чекати.  

 

Хай він лишень повернеться, 
Хай він тільки покажеться.  
Тоді він уже дізнається, 
Що так із котом не можна. 
Кіт рушить тоді до нього,  
начебто геть і не хоче, 
отак помалесеньку, 
на дуже ображених лапках. 
Без жодних стрибків і нявкань 
для початку…