Посестри. Часопис №43 / Герой

1

Чи вже не прийде час сили-в-розповні,

В славу убитись не зможе

Вік, коли рушать по руно те гоже,

Із золотої вовни?..

 

2

Чи на колхідський той витканий килим

Навіть лягти не мріють?

Чи спадкоємці ті з серцем вразливим

Зцупить ягнятко воліють?..

 

3

Проти дракона сьогодні до бою

Хтось чи посміє вже стати;

Хоче його зворохобить ногою,

В герці звитяжно здолати?..

 

4

Чи пліч тих мармур – чи мускулів пісня,

Все-гармонійність постави

Більш і не мріє, як тільки наїсться, –

Над все їй – ті ситі страви?..

 

5

Все ж бо всечасно герої великі

Йдуть на закляті дороги –

І від Ахілла ті менші каліки,

Хто ніг не роззув з остороги!..

 

6

Мала б солодка Христова обнова

Хоробрості стати другом? –

Радше вона ж бо, як білоголова

Вірна – звитяжує духом!

 

7

Чи ж від Історії тої призову

Звільнять срібен волос має? –

Таж більше від грецьких статуй здорову

Бачимо старість, буває.

 

8

Мойсей – сливе що проживши століття –

Став визволителем люду, –

Геройства не дістають з малоліття,

А дістають – дяка чуду!

 

9

Будь ласка – пекельність смерті самої –

Щó це?.. – добро це, чи лихо:

В якій-то співмірності тут герої?

По вінця келих долито...

 

10

Хай, отже, колхідців пора пронеслася,

Сучасність – моє веління:

Геройство триватиме, поки є праця;

А праця? – поки творіння!..