Посестри. Часопис №43 / Час

Час виповнивсь – історії нема вже,

Лиш творення в безодні розвироване.

Віват!.. Чому ж безмір’я те назавше

Юрбою – расами людськими – затавроване,

Чому ж до різних мов уста приучені,

До рідних місць серця летять засмучені?

 

Історії робота безконечна,

Неначе вгору двигати каміння:

Втечи, а брила навздогін – приречений;

Присядь – зітре, не лишить і коріння...

 

Історії робота безконечна,

Земля ще не пропалена сумлінням!..