Посестри. Часопис №42 / Ніч, лікарю

Покладіть мене, лікарю, на цей стіл.

Розстеліть мені, прошу, це ліжко.

Нехай апарат покаже два серця – одне звичайне,

а інше – мандрівне – щоразу пульсує деінде.

Стане видно, що крона ребер скоро зацвіте.

Що це за темна пляма? Та це ж соловей!

Наставте пейзаж на місяць,

цей рентгенівський знімок ночі.

Болить стопа дороги. Отут, отут і нижче.

Мабуть, зламано мізинець стежки.

Перебинтовує його сяйво.

І навіть кіт не ступає – хай відпочине.

Тільки тремтить сухожилля куща,

і сиплються пелюстки, лікарю.